З чоловіком я розлу чилася після трьох років шлюбу. Ми одружилися молодими, спільне життя показало, що ми дуже різні. Ми вирішили розлу читися якомога раніше, щоб не втрачати можливість почати все спочатку. Щоправда, на момент розлу чення ми вже мали спільну доньку. Чоловік не довго ходив холостяком, скоро одружився з іншою жінкою.
Коли вона наро дила для нього сина, він начебто забув про існування доньки, аліменти платив, але мізерні, жити на них було неможливо, тому доводилося багато працювати. Добре ще, що мої батьки завжди мені допомагали. Щойно Настя виросла і вступила до університету, я вирішила поїхати на заробітки. У нас не було нічого, крім маминої старої квартири, але я розуміла, що треба доньці щось у посаг дати.
Я працювала та відправляла всі гроші доньці. Коли зібралася достатня сума для придбання пристойного житла, я повернулася на батьківщину. Тут на мене чекав сюрприз. Настя по душевній доброті взяла і прописала в новій квартирі мого колишнього чоловіка. Він залишився без житла, коли з ним розлу чилася друга дружина, тоді згадав про існування доньки. Я вважаю, що він цього не заслужив. Настя не мала права так робити, не порадившись зі мною.