У сім’ї Галини та Павла було свято. Одружився їхній старший син. Батьки не могли натішитися, і вже на весіллі сказали молодим, що чекають на онуків. Невістка, Кіра, нічого говорити не стала, проте на її обличчі було видно, що на дітей чекати доведеться ще довго. Після весілля Кирило з Кірою почали жити у будинку батьків нареченої. Усі їхні гроші пішли на весілля, а на орендоване житло вже не залишалося. Свати Галю з чоловіком до себе в гості не кликали навіть у свята, а коли звала Галя, ті не приходили.
Якось Галя знову запитала, чи не хочуть молоді задуматися про дітей, і тут Кіра не витримала, виплеснула всю свою отруту. – Поки ви нам не подаруєте квартиру, про онуків можете навіть не думати, – впевнено сказала дівчина, тим самим закривши тему. Щоб відновити спілкування з сином, який від них потихеньку віддалявся, і, нарешті, відчути на собі радість дідуся і бабусі, Галя з чоловіком і справді почали збирати на квартиру. Якось молодший син Галі привів додому свою дівчину, Алісу, яка була ваrітна і її живіт було вже не приховати.
Молоді сказали, що весілля не хочуть, щоб в наречену не тикали пальцем, але збираються розписатися. Друга невістка спочатку сподобалася Галині більше, але тоді вона ще не встигла показати свій характер. Онук Галини цілий тиждень був безіменний, адже батьки довго сперечалися на тему, як його назвуть. Нарешті, хлопчику дали красиве ім’я Петро на пропозицію тата, проте Аліса говорила, що ім’я надто нудне і змушувала всіх називати свого сина Пітер. Галя досі не розуміє, яка різниця, як вона називатиме свого онука, якщо її кохання від цього не зміниться?!