Бабуся Зіна зранку раніше пішла скаржитися на пасинка подрузі та сусідці, Галині Сергіївні. Семен був сином її другого чоловіка, і жінка його відверто недолюблювала через те, що він був не рідний. Чоловіка її не стало п’ять років тому. -Він обіцяв, що з’їде від мене після весілля, але вони з дружиною та дитиною у мене вже років зо два живуть. Він постійно каже, що має проблеми на роботі, що вони намагаються накопичити на орендоване житло! Зазвичай, Галина Сергіївна вислуховувала подругу мовчала, лише іноді кивала.
Але цього разу вирішила висловити свою власну думку про ситуацію: -Зін, а може все не так вже й поrано? У тебе своїх дітей немає, а з сім’єю Семена тобі веселіше. До того ж він хлопець гарний, тобі он із городом допомагає. -Скажеш теж! Гарний? Невдаха він, ось хто! Ще живе у моїй квартирі. Треба було думати, перш ніж одружуватися. Галина зітхнула і знову промовчала. У якомусь сенсі вона навіть шкодувала хлопцю, якому доводиться уживатися з мачухою з таким характером.
Зіна була сварлива жінка. Через рік Семен таки з родиною та дітьми з’їхав, залишилася Зіна зовсім одна. Ще за п’ять років вона перестала справлятися з господарством. Сусіди розповіли Семену, що Зіні непросто доводиться; він не став чекати, коли Зіні гордість дозволить попросити допомоги, сам почав приїжджати. Бачачи, як їй допомагає Семен, Зінаїді стало соромно.