У мене з моїм братом Данилом завжди були дуже добрі стосунки. Ще з дитинства ми ділилися між собою всіма секретами – і ця традиція у нас залишилася і в дорослому віці. Під час чергової, можна сказати, традиційної зустрічі у нашому улюбленому кафе, Данило сказав мені: -Ліна, коротше, я закохався в Ілону – дружину Артема … -Що? – я ледь не знепритомніла, не впала від цих слів… А потім він попросив мене потерпіти та вислухати його історію. Виявилося, він давно вже думає про те, щоб розлу читися зі своєю дружиною – Ларисою. Та іскра, що була між ними, вже згасла, і від сімейного життя він не отримував жодного задоволення.
Лариса не працює, сидить із дітьми, а Данило забезпечує сім’ю всім необхідним, але про синів ніколи не забував. А з часом Лариса почала себе запускати: перестала стежити за собою, могла не митися кілька днів поспіль. А потім і зовсім перестала готувати та забиратися. Мій брат змушений був приходити з роботи, наводити лад, готувати вечерю. Дружина в цей час могла просто валятися перед телевізором або піти спати раніше. Ілона – дружина його найкращого друга. За словами брата, вона дуже гарна, розумна, добра, прекрасна господиня та мама.
Ось тільки Артем – його найкращий друг – цього не цінує. Навіть відверто каже, що вона страաенно нудна. Більше того, останнім часом він почав її змінювати. Тоді я вирішила дати братові пораду: -Дивися. Як мінімум, не муч себе з Ларисою і розлу чись. Відсуди у неї дітей, якщо вийде. Краще щоб вони жили з тобою. Я тобі, звичайно, допоможу їх доглядати. А щодо Ілони поки що почекай. Якщо вони розлу чаться – добре, а якщо ні, то, може, згодом і твої почуття охолонуть. -Почуття точно не згаснуть, але щодо першого ти маєш рацію. Спасибі тобі. Як завжди, рятуєш.