Карина з чоловіком вкотре приїхали, щоб відвідати хво ру Уляну. Мама Карини слабшала з кожним днем, прогнози ліkарів були невтішні. За останні місяці вона сильно схудла, зменшилась у розмірах майже вдвічі. Деякі знайомі не могли її впізнати. Коли Карина відчинила двері, побачила маму, що лежала на дивані. – Доню, піди сюди, я знаю, що може мене вря тувати! Батько похмуро сидів поруч із ліжком. Карина присіла на найближчий стілець.
-Мамо, про що ти? -Моя подруга вмовила мене сходити до однієї жінки. Вона може виліkовувати людей. Вона щось на зразок знахарки. Знахарка сказала, що мені потрібно вси новити хлопчика, щоб виліkуватись. Не знаю звідки, але вона знає, що в молодості, коли ми з твоїм батьком ще не були одружені, я позбу лася дитини. Вона каже, що через це порушився баланс життя.
Нам із твоїм батьком дитину через вік не дадуть, але ти можеш уси новити. А ми за ним доглядатимемо. Карина замислилась. -Чесно кажучи, ми з Максом думали про уси новлення хлопчика. У нас дві доньки, а ще дитину ми наро дити не можемо через мої проблеми зі здоров’ям. Карина виконала прохання матері, після цього сталося диво, вона почала йти на виправлення.