Кілька років тому, на свята, свекруха покликала нас в гості. Під час вечері вона сказала нам, що вирішила переписати будинок на мого чоловіка-її старшого сина. Але у неї була умова: ми повинні будемо у всьому їй допомагати. Будинок свекрухи був досить-таки хорошим: двоповерховий, відремонтований. Вона багато років була на хорошій посаді, але зараз пішла на пенсію і живе одна. Я подумала і, враховуючи характер своєї свекрухи, сказала, що спочатку дарчу – і тільки потім наша допомога. Чому я так вчинила? Дуже просто. У чоловіка є молодший брат-Олег. Свекруха думала, що ми про Олега мало що знаємо, але це було не так.
Вона все життя допомагала молодшому, купила йому квартиру, закрила всі його борrи. Олег ніколи не вмів цінувати доброту і допомогу людей. Саме тому він не зміг зберегти сім’ю: дружина пішла від нього в той же день, коли дізналася, що чоловік програв квартиру. Мама ж не могла з ним так вчинити, тому допомагала йому стільки, скільки було сил. Свекруха погодилася на мою пропозицію, оформила всі документи, але ми з чоловіком не поспішали до неї переїжджати. У нас була квартира, подарована моїми батьками, в якій ми і жили.
Але свекруха часто хво ріла, тому ми мало не щодня приїжджали до неї з продуктами і ліkами. І ось, всього тиждень тому, свекруха прийшла до нас заnлакана і заявила, що у її молодшого сина знову борrи, і потрібно терміново продавати будинок, а то будуть великі nроблеми. Як у воду дивилася! Сказала чоловікові: – Якщо ти на це погодишся, я розлу чуся з тобою в той же день. Чоловік нічого не відповів, але, швидше за все, зрозумів, що пора вже скидати Олега зі своєї шиї. Нехай він навчиться нарешті самостійно вирішувати свої проблеми.