Мама ніколи не допомагала мені у вихованні доньки, а лише kритикувала мене. Тепер, коли дочка виросла, мати перейшла на неї

ПОЛЕЗНОЕ

— Це ти у всьому винна! Ти не змогла правильно виховати дочку, – читає мені нотації мама. Чоловік поkинув нас, коли Ганнусі було чотири роки. І хоч квартиру він залишив нам, але аліменти платив мізерні. Я просилася маму пустити нас із дочкою жити до себе. Тоді змогла б здавати свою квартиру і цим вирішити фінансові проблеми. Та й мама могла б взяти участь у вихованні онуки. Але вона відмовила, чи бачите, їй був потрібен спокій. А з чотирирічною дитиною спокою не буде. — Свої проблеми вирішуй сама, — напутала мене мама. Я й вирішувала. Мені доводилося орати, як тато Карло, щоб нам з Ганнусею було на що жити. Зате змогла забезпечити дочку всім необхідним для її нормального розвитку.

Та й дочка, бачачи як мені дістаються кошти, висувала свої бажання, що відповідають моїм можливостям. Після школи вона одразу вступила на заочне відділення, щоб оплачувати своє навчання, і мене підтримати. Вона щомісяця виділяла гроші на оплату комунальних платежів та купувала продукти. А моя мама фиркала: — Заочне навчання – це нісенітниця. Ганна закінчила університет, влаштувалася на роботу, успішно робить кар’єру. У двадцять шість років вийшла заміж. Про народження дитини поки що не думає. Хоче спочатку забезпечити «тили».

І ось із цього приводу і свербить моя мама. Вона спробувала було прочитати Ганні нотацію на тему: «Наро джуй дитину!», але онука різко відшила бабусю: — Коли наро джувати – це моя справа. Нічиї поради слухати не збираюся. А якщо ти ще раз заведеш таку розмову, то взагалі перестану з тобою спілкуватися. Бабуся від онуки відстала. Зате взялася за мене. Свербить про моє неправильне виховання доньки мало не щодня. Це Ганна може не спілкуватися із бабусею. Але мені доводиться щодня її відвідувати. Адже мама старенька, їй потрібна допомога. А та не втрачає можливості kритикувати мене.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *