Багато хто зараз вибирає медичну професію через гроші. Свого часу зробив свій вибір виходячи з інших міркувань. З самого дитинства я був очевидцем того, як дбайливо мій батько ставитися до своїх пацієнтів. Він був сімейним ліkарем і багатьом допоміг. Бачачи його подвиг, я вирішив стати такою ж корисною людиною для суспільства. Коли після закінчення університету мені запропонували посаду ліkаря у сільському медпункті, мій однокурсник Сашко мене висміював.
-Зовсім з глузду з’їхав іти в таку глухомань працювати? Заради цього навчався стільки років? А я був радий і не слухав нікого. Мені виділили будинок у селі та господарство. Медпункт був скромним, але я поступово обладнав його трохи. Мені справді небагато платили, але мені й не потрібна була розкіш. У мене була їжа, теплий будинок, а головне – вдячні та щасливі очі пацієнтів.
За десять років роботи став дуже шановною людиною у селі. Коли в країні настали важкі часи і зарплату скоротили, моя сім’я ніколи не потребувала, адже добрі люди завжди приносили і масло, і молоко, і крупи, і фрукти з овочами. Нещодавно зідзвонювалися з університетським приятелем. Він цілу годину скаржився на те, що грошей на продукти не вистачає. Я запросив його, щоб поділитися продуктами.