Ботан Сашко Петров закохався у Таню Щадріну у шостому класі. Але дівчинка, яка напевно знає про його кохання, і до десятого класу перетворилася на першу красуню школи, мріяла про принца. А худий, довгий з окулярами зовсім не підходив під це визначення. Свого першого принца Таня знайшла практично відразу ж після закінчення школи. Вийшла за нього заміж і поїхала до іншого міста. Але щось у них пішло не так, і було розлу чення. Таня залишилася одна із трирічним сином. Але недовго сумувала. Через рік зустріла “короля”, самотнього бізнесмена у віці і вийшла за нього заміж. Ще за рік наро дила дочку. Та невдовзі чоловіка вихоnив уд ар, і Тетяна залишилася вдо вою. Багатою вдо вою.
Третій “принц” виявився класичним альфонсом. Промотавши стан дружини, і залишивши ваrітну дружину, змився в невідомому напрямку. Тетяна з дітьми повернулася до матері. Хандрила місяць, поки мати не виrнала її на прогулянку. – Мам, дивися, лава. Тут мене щоранку чекав Сашко, – з сумом згадала вона закоханого ботана. – Тепер він Олександр Степанович Петров. Мер нашого міста… Наступного дня до них прийшли. – Тітко Маша, мені доповіли, що Таня приїхала. Це правда? – Прийшов Сашко. Із величезним букетом квітів.
– Танюш, до тебе прийшли! – Покликала жінка. – Сашко?! Ти звідки взявся? Ух який ти став вражаючий! – Таня з цікавістю розглядала високого, атлетично складеного чоловіка, у дорогому костюмі. – Вітання! Це тобі! – Олександр простяг букет. – Ти пробач. Я як дізнався, кинув справи і примчав. Мені треба бігти. Головне уточнив. Ти тут. Нам треба поговорити. Увечері запрошую тебе до ресторану. Не зникай, гаразд? – Домовилися, – відповіла збентежена таким натиском Тетяна… Через місяць Олександр та Тетяна одружилися. Її дітей чоловік уси новив… Через сім років вони мали п’ятьох дітей… Адже хлопець закохався в шостому класі, і проніс своє кохання, не розплескавши ні краплі, через роки.