Ніка з самого дитинства вважала мене своєю прислугою, але коли це набуло нових обертів у дорослому житті, я такого терпіти не стала

Старша сестра Ніка з дитинства вважала мене слугою. Мовляв, я молодша, тому й маю виконувати всі її доручення. А найnрикріше було те, що батьки її в цьому підтримували. -Це ж твоя старша сестра. Вона теж тобі допомагає. Все, що робила Ніка, це “допомагала” мені вчити уроки. Насправді, я сама все вичитувала та вирішувала, вона тільки сиділа поряд. Коли Ніка вступила до ынституту та поїхала, мені стало трохи легше. Спілкування звелося до мінімуму, і я бачила її максимум місяць під час канікул. Нині мені 25 років. Одружена, п’ять місяців тому у нас народилася дитина.

Ніка вийшла заміж 6-7 років тому. Її син уже пішов у перший клас. Якось Ніка зателефонувала мені і сказала, що я повинна зустрічати її сина зі школи, мовляв, навчальний заклад, який відвідує племінник, до мого будинку набагато ближче. Я нічого не відповіла, але наступного дня сходила за вказаною адресою. Якщо йти пішки – виходило хвилин 40. В автобуси з немовлям не сядеш, тож можна було добиратися туди лише своїми ніжками. Все ж таки, я вирішила спробувати: як ні як, прогулянки корисні, особливо для малюка.

Але цей випадок став першим і останнім: племінник нив і kричав усю дорогу, то в туа лет просився, то шоколадки йому купи… Плюс до всього, почалися холодні дні, а зустрічати сопливу дитину, щоб вона зара зила мого малюка, я точно не збираюся. Того ж дня написала сестрі повідомлення, що не зможу більше забирати її дитину зі школи. Вона передзвонила наступного дня і почала kричати в трубку, мовляв, через мене вони няню найняли, одні витра ти через мене… Увечері зателефонувала мама – ті самі претензії. Мені настільки набридла ця ситуація, що я попросила родичів більше не турбувати мене, і кинула слухавку.

Leave a Comment