Останнім часом Віка завжди була похмурою. Павло дуже переживав. Дівчинка зазвичай ділилася з ним своїми переживаннями, а тут відмовлялася говорити. Вже п’ять років він виховував її один. Після розлучення мати зовсім не цікавилася дочкою. По-різному він намагався дізнатися, що у дівчинки трапилося, але вона лише відмахувалася. Не хотіла нічого казати.
“От була б жінка, було б простіше” – думав чоловік. А потім Віка йому каже: – Марина з мамою погуляти до столиці поїде. Усього на три дні. Ти ж мене відпустиш з ними, так? – Ну, як же я тебе відпущу? Я їх практично не знаю. – відповів Павло. – Я можу вас познайомити, – невпевнено сказала дівчина, – Можеш забрати мене додому після спортивної секції, якраз познайомлю тебе з мамою моєї подруги. Наступного дня Павло подався, щоб забрати дочку після занять.
Там зіштовхнувся зі своєю колишньою однокласницею. Вони дуже привітно поговорили один з одним, не бачилися багато років, було багато тем. Жінка здивувалась, що він розійшовся дружиною. Алла також була одна. -А я думала, що у вас кохання на все життя! – Ну ось, бачиш, як все буває. А потім виявилось, що його колишня однокласниця мати Марини. А ще він зрозумів, що жінка йому подобається, тож запропонував поїхати всім разом.