Ми з моїм чоловіком побралися, коли мені було 20. Тоді ми вирішили пожити трохи для себе, а не одразу дитину заво дити. З того часу минуло 6 років. Думала, наступного року вже можна спокійно наро дити первістка, але раптом сталося несподіване: я дізналася, що мій чоловік мені зра джує. Він тоді клявся, що це була помилка, більше він навіть близько до таких жінок не підійде. Я чоловіка любила і просто так не могла подати на розлу чення.
Та й наші з ним батьки в один голос мене відмовляли. Загалом, із чоловіком ми не розлу чилися. Нещодавно не ста ло моєї бабусі. Свою квартиру на околиці міста вона залишила мені, своїй єдиній онучці. Тут чоловік мені запропонував дещо… Чоловік запропонував продати бабусину квартиру та купити іншу краще, та й трохи ближче до центру.
Наші батьки як завжди підтримали чоловіка. Я не одразу погодилася. Скажу більше: я ще думаю над цією пропозицією, адже не на всі сто довіряю чоловікові. Кажуть, раз чоловік зраджує своїй дружині, це вже не зупинити. Ось я і думаю тепер, що мені робити: жити далі, пробачивши чоловіка, що в мене не дуже виходить, або подати на розлу чення з тим, з ким провела вірних 6 років життя під одним дахом.