– Мамо, я знайшла адресу батька. Я хочу подивитися йому в очі, – заявила одного дня Мілана. – Як це? – Тетяна зніяковіла, – ти відплату вирішила отримати, чи що? Не варто, кохана, повір, він того не вартий. Тетяна знала характер своєї дочки, яка з дитинства вміла себе захищати і ніколи не була у ролі потерпілої. – Ні звичайно. Я знаю, як тобі було тяжко тоді. Він покинув нас, знаючи, що в тебе немає роботи. Він вчинив з нами, як останній неrідник. Мені хочеться подивитись йому в очі. Я що, даремно стільки людей підключила до справи, щоб дізнатися його адресу? – Не подобається мені ця витівка, – зітхнула Тетяна, – але якщо тобі так цікаво, дочко, ти маєш право. Мілана працювала у сфері IT.
Вона сама спромоглася накопичити грошей на квартиру в центрі Києва, куди переїхала з рідного міста з мамою. За допомогою своїх зв’язків дівчина дізналася, що батько живе теж у Києві, має дружину та двох дітей. Саме до них Мілана й попрямувала. Двері дівчині відчинив хлопець майже одного віку з нею. – Іван Федорович тут живе? – Запитала Мілана. – Тату, до тебе, – покликав хлопець. – Я Мілана … – Помітивши нічого не розуміючий погляд батька, Міла вирішила представитися, – Мілана Іванівна. – Ох… ви до Києва перебралися? – Це питання батька Мілі здалося навіть принизливим. – Як бачиш…. – Максиме, це твоя сестра Мілана. Мілано, це Максим, чоловікові було явно некомфортно в компанії дочки.
– Моя сестра – Аліна, – крикнув хлопець, – а це ще одне село, яке перебралося до столиці і хоче вичавити в нас гроші та житло. Так ось, люба моя, у тебе не вийде. Місця у нас, як бачиш, немає. Ми на тебе не чекали і не звали. Зачиніть двері зі зворотного боку. – Ні ваш будинок, ні гроші мені й даремно не здалися. Мені від вас взагалі нічого не потрібне. Я працюю в IT, так що я сама можу вам допомогти, – Мілана з цими словами попрямувала до дверей. – Люба, він не це мав на увазі. Ходімо, посидимо, поп’ємо чаю, розкажеш про себе більше,— почувши про роботу дочки, Іван спробував виправитися. – Твій син такий самий, як і ти. Ви заради зиску взагалі на все готовий. Як мені від цього гидко … – Мілана вийшла з дому. Вона ходила вулицями, віяв теплий осінній вітер. На душі стало так спокійно. Більше не було сенсу ідеалізувати людину, яка в потрібний момент вибрала не тебе.