У родині Томи здобувачем був батько. І дуже добрим здобувачем. При тому, що мати не працювала, а займалася лише дочкою та домом, батько міг без напруження виконувати будь-які примхи доньки. Будь-який одяг, нова модель смартфона, найкращий велосипед. Жодних обмежень у своїх бажаннях Тома не знала. Але… Батька не ста ло, і мати з дочкою опинилися на межі зли днів. Звичайно, спочатку було на чому протриматися. Але накопичення не нескінченні, і передбачаючи більш ніж скромне життя, мати з дочкою переїхали до іншого району. Жінка влаштувалася на роботу, але рівень доходів до і після розрізнявся як небо і земля. У новій школі її прийняли з байдужістю. Єдиною людиною, яка звернула на неї увагу, був однокласник Стас.
Через деякий час вони стали друзями. Тим більше мешкали в сусідніх будинках. Але це Тома сприймала Стаса як друга. А Стас був закоханий у неї. Але дівчина мріяла про принца, і хлопець із робітничої родини ніяк не міг стати героєм її роману. Але молодик продовжував перебувати поруч із нею. А потім мама закрутила роман із чоловіком. І коли той остаточно переселився до них, Тома зрозуміла, що вона зайва… Коли Тома, із заnаленням леrень, потрапила до ліkарні, то поруч із нею, окрім матері, перебував Стас. Медперсонал приймав хлопця за брата хворої. І коли одна з медсестер почала будувати очі Стасу, Тома приревнувала. І раптом усвідомила, що він – її принц. Нехай не на білому коні, а на рейсовому автобусі, зате вірний і надійний як скеля.
Коли Тома сказала, що не хоче повертатися додому, щоб не заважати матері, Стас запропонував вийти за нього заміж. Сама від себе на те не чекаючи, дівчина погодилася. Свекруха одразу зрозуміла, що невістка у неї білоручка. Тому до шлюбу поставилася насторожено, але допомагала всім. Лише вимагала, щоб молодята жили окремо. Ті переїхали до орендованої квартири. Спершу їм було дуже важко, обидва вчилися, Тома ні варити, ні прибирати не могла. Але чоловік терпляче навчав її і кулінарії, і догляду за домом. І найголовніше – повернув їй здатність радіти життю. Поступово Тома навчилася господарювати, свекруха переконалася, що син не помилився з дружиною. А коли народився первісток, свекруха полюбила невістку остаточно і безповоротно. Минуло сім років, обоє довчилися, працюють, живуть у коханні та злагоді… Це була розповідь про молоду людину, яка вміє кохати.