Я проводив свої сірі дні в диt бyдинку коли з’явилася пара що прийшла саме за мною. Здавалося доля вирішила нарешті посміхнутися мені

Про свою біологічну сім’ю я нічого не пам’ятаю. Лише деякі уривки залишилися в моїй пам’яті про мою маму, яка для мене тоді була янголом, яка магічно виконувала все, що я хотів і навіть про що думав. На жаль, моє життя з ними було недовгим, навіть занадто коротким. Одного дня, коли ми всією сім’єю їхали до торгового центру, наша машина потрапила в аварію, і так вийшло, що постраждала лише передня частина, тобто частина, де сиділи мої батьки.

Їх не стало на місці, а я потрапив до диt бdинку, де й провів більшу частину дитинства. Я завжди там відчував себе самотнім, все ж таки, батьків втратив, а крім них у мене просто нікого не було, я був один у всьому світі, наодинці зі своїми думками, які з роками затьмарилися ще більше, і не залишилося нічого крім відчаю, який не забирав причин жити, але й не залишало місця сенсу жити, через це я й почував себе, як мішок із кістками. У такому стані я пробув велику частину дитинства, тому не дивно, чому я завжди був дуже відстороненим хлопчиком.

Все моє життя перекинулося з ніг на голову в одну мить. Одного дня, до нашого диtd инку прийшла одружена пара, спеціально до мене. Особливої завзятості стати сином чужих людей у мене не було, але я б і не відмовився, ось тільки вони мені сказали, що вони ще кілька років тому усиновили мого брата, і тільки дізналися про моє існування. Тоді я зустрівся зі своїм братом, про якого я навіть не пам’ятав. І все життя, знову набуло сенсу, коли поруч виявилася рідна людина.

Leave a Comment