Я працюю у сфері громадського харчування. Нещодавно наше начальство заявило, що відтепер усі співробітники зобов’язані залишати свої телефони у своїх шафах на весь день праці. Я себе як у школі відчула, коли строга вчителька не дозволяла сидіти у телефоні. Я не розумію в цьому сенсу, адже наявність або відсутність телефону ніяк не позначається на смаку їжі та нашій роботі. Мені ця заборона далая особливо важко. Я ж створила у соціальній мережі невеликий блог, де розповідаю своїй аудиторії про секрети кухні.
Я взагалі раніше хотіла знімати “сторіс” про те, як у нас влаштована наша кухня в кафе, як ми готуємо, як минають завантажені дні. Людям би це було дуже цікаво. Але коли начальство дізналося про мої плани, то мене мало не звільнили. Сказали, що я руйную внутрішні таємниці компанії. Хоча по суті там ніяких секретів немає. Телефон взагалі ніяк не відволікав би від роботи. Буває, звичайно, завантажений години, це час обіду. Там навіть на годинник глянути ніколи, у нас великий потік клієнтів.
Але вранці, поки всі люди йдуть похмуро на роботу до своїх офісів, у нас буквально дві-три особи за кавою заходять. Тож я могла б спокійно погортати свою стрічку в телефоні, дізнатися про новини. Це нікому не завадило б, але ні. Моє начальство навіть цього не дозволяє. Усі співробітники нормально змирилися з новою забороною телефону на роботі, але я все одно перебуваю в обуренні. Поки що я не здаю свій телефон. Мене ще не помітили, що відволікаюся на роботі. Так я ризикую своїм місцем, сиджу в телефоні, як вдається.