Мишко та Іра прожили у шлюбі три роки. Але дітей у них ще не було, бо Інна вважала, що поки що зарано для цього. Жінка вважала, що сім’я у них міцна. Запорукою гарного шлюбу Іра вважала розрахунок. Не було у їхніх стосунках почуттів яскравих. Вона вважала, що яскраві почуття зовсім не обов’язкові для сімейного життя, вони навіть у якомусь сенсі зайві. Іра вибирала чоловіка виключно з міркувань зручності та розумності.
Мишко був старанний, працьовитий, спокійний, він здавався їй надійною партією. Весь її світогляд змінився одного дня. Сиділа вона якось у кав’ярні, коли до неї підсів молодик і запропонував познайомитися. Варто було їй зазирнути йому в очі, як вона забула про обручку, що блищала на її пальці. Вона просто не змогла опиратися тяжінню. Вони познайомились. Незабаром стали kоханцями.
Дівчину сильно мучила совість, вона розуміла, що те, що відбувається, неправильне. Але почуття були сильнішими за волю і голос розуму. Коли Сашко запропонував їй покинути чоловіка та одружитися, вона довго вагалася. Хіба може шлюб ґрунтуватися на якихось непостійних почуттях? Проте вона вирішила ризикнути. Ніколи про це не шкодувала. Ось так і буває у житті. Ти живеш, а потім з’являється хтось, хто руйнує всі твої уявлення про життя.