Скільки разів чула від знайомих, що дружба та спільний бізнес поняття несумісні, не могла це усвідомити. Але нещодавно, на досвіді моїх друзів, зрозуміла, що вищевикладене абсолютна правда. Наша компанія склалася ще зі студентської лави. Нам уже за тридцять, але дружба п’яти хлопців та дівчат трималася до останнього часу. У нашій компанії є дві сімейні пари, і я. Рік із гаком назад, тому дві родини заклали спільний бізнес – салон краси. Звали і мене, вкластися у справу, але я вважала за краще свої гроші вкласти в нерухомість. Простіше кажучи, купила квартиру в іпотеку, тож зайвих грошей у мене не було. Майже рік справи вони йшли непогано.
Зірок з неба не хапали, але успіхи проглядалися. Але два місяці тому для їхнього бізнесу настала чорна смуга. Успіхи змінилися невдачами і справа повільно, але вірно рухалося до банкрутства. Спочатку в компанії відчулося напруження. Між двома парами почали проскакувати іскри. А коли їхня спільна справа накрилася “мідним тазом”, то кожні наші дружні посиденьки стали нагадувати собою клітку боїв без правил. Правда сходилися не в рукопашну, а тільки лая лися та з’ясовували стосунки. Але, погодьтеся, таке проведення дружніх посиденьок ніяк не назвеш. Радості від таких зустрічей не було. Зовсім.
Потім було: “Якщо ті будуть, то ми не прийдемо!”. Це якщо я їх запрошувала до себе у гості. Тут мені вже стало не до запрошень. Сама почала відвідувати, то одних, то інших. Або відгукуватися на запрошення тієї чи іншої пари. А з недавніх пір почалися ультиматуми: “Ти або з нами, або проти нас! А то бовтаєшся, як відома субстанція в ополонці”. Але я не хочу приймати чийсь бік. На мою думку, ви нні і ті, й інші. Мені всі четверо дорогі. Кожен по своєму. З кожним із них у мене пов’язані теплі спогади, і з кожним із них у мене свої, відмінні від інших, але дружні стосунки. Чому я маю обирати між ними?!