Коли над тобою живуть ідіоти, то розмовляти з ними інакше, як використовуючи “дубинку” закону, неможливо. Те, що вони “гучні” це ще півбіди. Вони між собою не розмовляють. Вони кричать один одному. Саме так. Не кричать один на одного, а кричать один одному. Ми ясно чули, що Валі “не личить це плаття, ти в ньому село селом”, де у них зберігається цукор, куди матуся сімейства зібралася ввечері, і т.д., і т.п. Але зазвичай вони годині до одинадцятої вечора замовкали, тому причепитися було ні до чого. Десять днів тому вони влаштували нам потоп. Ми не відразу почули шум води, що ллється, бо нагорі гриміла гулянка.
Шум, регіт, музика. Ми навіть один одного не чули, не те що шум води, що ллється. Але до нас прибігла сусідка знизу, яку теж теж стало заливати. Тут ми помітили воду, що ллється зі стелі в нашому туалеті. Чоловік кинувся до сусідів нагору, я за ним, сусідка знизу з нами. Стукали хвилин десять. Куди там. Через шум у квартирі вони не чули стукіт у двері. Тоді мій чоловік вирубив їм електроенергію. Тут ми до них достукалися. Пройшли до їхнього туалету. Виявилося, що в них зламаний діжок унітазу і вода б’є фонтаном. Мій чоловік відразу відключив подачу води. Ви думаєте, що вони вибачилися і почали усувати наслідки ава рії? Як би не так.
– Ви нам заважаєте святкувати! – ледве стоячи на ногах сказала господиня. Це вона до того, що мій чоловік викликав ава рійну службу, а ми із сусідкою знизу прибирали воду, щоб до нас менше пролилося. Наступного дня, виловивши винуватців потопу, ми захотіли уточнити – хто нам відшкодує збитки? А ці мерзотники заявили, що це ми вдерлися до них і зламали унітаз. Уявляєте? Ну гаразд, не хочете по-доброму, діятимемо за законом. Ми із сусідкою викликали спеціалістів, ті оцінили збитки, і ми подали позов до су ду.