– Про що задумався, старче, – мама погладила синочка по голові. – До нас приходила тітка – nоліцейська. Розповідала, як правильно жити. Виходить, що ми з тобою неправильно живемо, – висловив свою думку хлопчик. – Як так? – Ось, приміром, я не тільки дитина, але ще це… як його… особистість. Ось! – Ну і? – У мене права. – Які такі права? – Наприклад, на особисте життя. – Це яке таке особисте життя у тебе? – Ну, наприклад, ми з хлопцями ганяємо в м’яч, а ти додому кличеш. Позбавляєш мене особистого життя. І би ти мене не можна. Це грубе порушення моїх прав.
– А коли нашкодиш, тоді як? Або, коли не слухаєшся? – Для цього існує мотивація. – Що за звір такий? – Нам тітонька поліцейська пояснила. Зараз покажу. Син втік в кімнату, а потім з’явився з листком паперу. Дав мамі прочитати. Заголовок “МОТИВАЦІЯ”. Трохи нижче: 1. прибирання приміщення – 40 2. в магазин за хлібом – 25 3. “5” в щоденнику – 40 4. “4” в щоденнику – 30 5. гарне поведінка – 40 – Зрозуміло, – сказала мама. Потім запитала, – А в мене права є? – Звичайно ж є, – серйозно відповів син. – Значить, я можу дописати? – Можеш, – дозволив син.
І мама почала писати. Коли вона закінчила, то віддала синові почитати: “Прибрати квартиру; випрати синові одяг; приготувати синові сніданок, обід і вечерю, нагодувати його. Водити його в дитячий садок, а потім і в школу; не спати вночі, коли він хворіє. Пере живати і ліkувати його синці та садна. Все це я робила, роблю і буду робити безкоштовно. А все тому, що люблю тебе”. Хлопчик читав це у своїй кімнаті. Посидів, осмислив, підійшов, обійняв матір, уткнувся їй у плече і голосно заnлакав. А мама гладила і цілувала…