У Олени Василівни була дочка. Доньку звалі Діна. Вона була вже дорослою, але досі не вийшла заміж. У неї був дуже важкий характер, і їй ніхто не подобався. Не знаходила вона собі гідного чоловіка – і все. Мати весь час твердила, що пора вже заміж їй, якщо не хоче все життя провести на самоті. Сім’я – найголовніше у житті. Без неї життя не має сенсу. Олена Василівна хотіла онуків, але для цього необов’язково було виходити заміж, лише б побудувати сім’ю. Якщо вона захоче дітей, то зможе народити іншими способами. Діні було тридцять п’ять років.
У її житті було багато чоловіків і побачень, але ніхто їй не подобався. Один для неї був недостатньо інтелігентним, інший не розумів цінностейїй сім’ї. Ні в одному чоловіку вона не знаходила того самого, за якого вийшла б заміж не замислюючись. Діна втомилася від цих побачень і, втративши надію, просто хотіла наро дити дитину. Таких жінок у наш час називають матір-одиначка. Вона шукала підходящого чоловіка спеціально для цієї цілі. Серед друзів і знайомих не було гідних. Вирішила пошукати на сайтах для знайомств. Практично всі були аферистами або збоченцями. Почала ходити по музеях – і зустріла одного дуже красивого чоловіка.
Він був високим, з темним волоссям і карими очима. Він їй дуже сподобався. Але мета Діани було знайти донора, а не чоловіка. Вона почала зустрічати з Андрієм, у якого був семірічний син. Він був у розлученні, і серед родичів не було ні алкоrоліків, ні хворих людей. Андрій був для неї найкращим варіантом. Через кілька місяців вона заваrітніла. Мама була в захваті. Їх відносини стали більш міцними. Діна наро дила сина. Пологи пройшли дуже легко, без будь-яких складнощів. Подруга Діни вирішила все розповісти Андрію. Андрій дізнався, що це його син, але не розумів причину зникнення Діни. Вирішив, у що б то не стало, знайти її. Після цих подій пройшов рік. На вулиці стояла ясна погода. Чоловік і жінка з посмішкою на обличчі і з радістю в очах гуляли зі своєю дитиною.