Ася майже не пам’ятала маму. Не пам’ятала її обличчя, ні голоса, ні рук. Тільки іноді вона згадувала її силует. І завжди, коли мамин силует поставав перед очима дівчинки, їй хотілося і nлакати, і пеститися до нього. А потім мама пішла по братика і не повернулася. Бабуся сказала Асі, що мама наглядатиме за нею з неба. Ася часто дивилася нагору, бажаючи побачити маму, але крім хмар нічого не бачила. Рік Ася жила з татом, бабусею та дідусем. А потім тато привів до них жити тіткою Галю. Вона пахла чимось неприємним. Ася знайшла якусь маленьку пляшечку, в ній було те, чим пахла тітка Галя.
Дівчинка викинула цю гидоту. Тьотя Галя через це відшльопала дівчинку і змусила її стати в куток. А коли додому повернулися бабуся та дідусь, вони стали ла яти тітку Галю. Тато почав її захищати. Тоді дідусь розсер дився і прогнав із дому і тітку Галю, і тата. І залишилася Ася жити з дідусем та бабусею. Через деякий час вони помирилися, і тато разом із тіткою Галею та маленьким братиком почали приходити до них у гості. ТІльки тітка Галя не підпускала Асю до свого сина, а батько не звертав уваги на дочку.
Дівчинці дуже хотілося, щоб тато обійняв та похвалив її шкільні успіхи. Щоразу, коли батько ігнорував дочку, вона йшла до улюбленої яблуні, і скаржилася тій на байдужість тата… Ася давно вже доросла жінка, у неї чоловік та діти. Живе, не тужить. А батькові знадобилася її допомога. Він хво ріє, потрібні гроші на ліkи. Вони з дружиною пенсіонери, грошей їм і так не вистачає, а їхній син мало отримує і не може допомогти батькові. Просить дочку допомогти йому. Але Асю не цікавлять ані здоров’я батька, ані його фінансові проблеми. Як колись батька не цікавило життя та успіхи своєї рідної дочки.