Алкоrольна залежність ще нікого не довела до добра. На жаль, у нашій країні це досить поширене явище. Саме ця зrубна звичка призвела до горя у моїй родині. Я сам це важко пережив. Тривала робота із психологом дозволяє мені про це розповісти зараз. Я хочу, щоб люди зрозуміли, наскільки алкоrоль змінює особистість і до чого це може призвести. Але розпочати історію має сенс із самого початку. Рідного батька свого ніколи не знав. Мати з ним розлу чилася ще до мого народження, причини цього мені досі невідомі.
З розповідей бабусі я знаю, що він військовий. Жили ми з мамою вдвох, нам допомагали бабуся з дідусем. Жили ми непогано. Але зараз я розумію, що мамі не вистачало чоловічої уваги. Коли мені було десять, у неї в житті з’явився дядько Сергій. Він мені на перший погляд сподобався, дарував мені цікаві ігри, проводив зі мною час, розповідав цікаві штуки про машини та різні країни. Мама його дуже покохала і запросила жити до нас. Перші кілька місяців пройшли спокійно, а потім дядько Сергій став nити.
Підозрюю, що він і до переїзду до нас був алкоголіком просто у зав’язці. Наше життя перетворилося на пекло. Варто було дядькові Сергію напитися, як він втрачав своє людське обличчя, буянив, лаявся. Потім і руку став на матір піднімати. Мати не розповідала про проблеми в сім’ї оточуючим, хоча я підозрюю, що бабуся з дідом здогадувалися, бо на обличчі мами часто з’являлися синці. Одного разу він ударив її настільки сильно, що вона впала і вдарилася скронею на край столу. Вона впала і не рухалася. Все це сталося у мене на очах. Я дуже злякався і побіг до сусідів, вони покликали на допомогу, але було вже надто пізно. Після цих подій мене виховували дід із бабусею. А дядько Сергій сів у в’язницю.