Мені було 23 роки, коли я закінчила училище: вчилася я на ветеринара. Мама часто розповідала, як я весь час тягла додому хво рих тварин і намагалася їх виліkувати. Я тільки й робила, що вчилася, ні про яких хлопців та подруг мови не могло бути так як тато мій був дуже суворим. Я й сама особливо не цікавилася всим цим, а згодом з’явилися комплекси. Таким чином, коли я була вже дівчиною на видання, у мене не було навіть хлопця, не те, щоб нареченого. Я кожен день ходила на роботу, рятувала пухнастих братів наших менших, і задоволена йшла додому. Якось моя єдина подруга сказала, що її кішка народла, у неї зараз кошенята і запропонувала мені подивитись на них, як говориться, професійним поглядом.
Коли я побачила маленьких кошенят, то серце моє мало не зупинилося: там був один сірий малюк, і я попросила взяти його до себе. Назвала його Семеном, притягла додому; тато пішов спати, але мати сказала – виходь, знайомитися з Семеном. І тут тато одягнувся, прийшов на кухню і запитав, де наречений. Ми з мамою почали сміятися в голос, і говорити, що Семен – кошеня, а тато не був проти наречених. І ось пізно увечері мені зателефонували і сказали, що собаці погано, потрібно виручати. Коли я пішла та побачила тварину, то зрозуміла, що зволікати взагалі не можна; потрібно робити оnерацію.
Я сильно хвилювалася, так як це повинна була бути перша оnерація, але вона пройшла успішно. Поки я все зробила, настала ніч, ніде маршруток не було; господиня подякувала мені, сказала, що її син у від’їзді, повинен був приїхати раніше, але не вийшло. Жінка попросила мене залишитися, щоб їй було спокійніше; і ось лягла я спати, сказала – ”на новому місці, приснись наречений невісті”. Легла спати, а вранці, крізь сон, побачила чоловіка зі свого сну: це приїхав син господині. Зараз ми вже одружені, у нас двоє дітей та дві собаки.