У бабусі по маминою лінії була одна дуже близька подруга. Вони дружили зі шкільних років і не перестали спілкуватися навіть після того, коли бабуся вийшла заміж і народила маму. Сама подруга бабусі залишилася без сім’ї. Зараз старенької немає в жи вих, зате її найближча подруга замінила її. У неї самої немає інших рідних, крім нас, якщо не вважати, звичайно, племінників, які живуть в іншій країні і згадують про бабусю тільки в день її народження. Так вийшло, що моя мати стала для чужої людини справжньою дочкою.
Мати завжди ря тує її, особливо зараз, коли бабуся хво ра, не виходить з вдома та велику частина часу лежить. Мати купує для її ліки, їжу, готує, прибирає, платить за комунальні послуги та у вільний від роботи час сидить поряд з хво рою і розповідає їй щось. Подруга бабусі шалено вдячна мамі та, раз вже в неї нема дітей, пообіцяла заповісти свою квартиру їй, але вона категорично проти. – Не заради грошей я за тобою доглядаю. У тебе є племінники, заповідай їм, мені нічого не треба. Після відмо ви матері бабуся з таким ж пропозицією звернулася до нас із чоловіком.
Ми, як і мама, дбаємо про неї. Ось, наприклад, нещодавно допомогли з ремонтом, коли сусіди зверху затопили її квартиру. Чоловік, як тільки почув її пропозиція відразу ж погодився. А вся справа в тому, що ми вже кілька років не можемо купити свою квартиру, а тут така можливість. – Треба брати, іншої можливості життя може не піднести. А мати проти, каже, що потім з’являться її племінники, подадуть на нас до суду, нам чужого не треба. І що мені робити ? Напевно, відмовитися від подарунка та жити спокійно.