Віка завжди була практичною. Її так мати виховала. Вона вступила на менеджера, бо на той час це була потрібна професія. Спілкувалася завжди з відмінниками чи забезпеченими хлопцями. Адже всім відомо, що з ким поведешся, того й наберешся. Весь свій час дівчина присвячувала навчанню. Мама завжди говорила, що навчання допоможе у житті. Зусилля дівчини були марними. Вона стала однією з найпопулярніших дівчат на курсі, хоча не відрізнялася винятковим розумом, якимось зовнішніми даними та багатими батьками.
Просто вчення і праця все перетруть. Багато Вікторія мала кавалерів, багатьох приваблювала її недоступність. Віка не звертала ні на кого увагу, мала свої цілі. Мама завжди говорила, що особисте життя треба облаштовувати, коли вже й сам твердо стоїш на ногах. Це здалося їй досить розумною порадою. На останньому курсі Вікторію охоче покликали на роботу до дуже успішної фірми, одразу запропонували гарний оклад. Коли дівчина стала фінансово незалежною, то вирішила, що може собі дозволити нарешті звернути увагу на протилежну стать.
На роботі вона познайомилася з одним парубком, якого звали Юрою. Він був у матеріальному плані забезпечений. А ще з університету вона мала вірного шанувальника, якого звали Михайлом. Мишко був романтиком, часто проводжав її додому і присвячував вірші. Їй подобалося з ним проводити час, але вона обрала Юрія. Бо віршами сім’ю не прогодувати. Тільки через кілька років він її покинув, бо пішов до іншої. Віка почала думати, що її підхід застосовується не до всіх сфер життя.