У мене в шлюбі народилися дві доньки, яких я дуже люблю. Коли вони виросли, вийшли заміж. Молодша живе далеко від нас, в іншій державі, приїжджає дуже рідко, але я завжди рада її бачити: вона привозить із собою онука. Молодша вийшла заміж і вони живуть у нашому місті, недалеко від нас. Їй дуже пощастило з чоловіком, він працює в одній великій міжнародній фірмі, утримує та дуже кохає мою дочку. Вони вже були три роки у шлюбі, але не думали про дітей; я щоразу говорила про те, що хочу онуків, але дочка твердила, що ще не час, треба будувати кар’єру, трохи пожити для себе, а лише потім подумати про дітей.
Після нашої розмови минув деякий час, і дочка порадувала нас з чоловіком новиною про те, що вони скоро стануть батьками. Народилася в них дочка, яку просто обожнювали; я давно ще почала збирати гроші, щоб у мене з’явилася можливість робити подарунки своїм онукам. Я вирішила купити стільчик для дитини, щоб було зручно годувати, але моя дочка пирхнула і сказала, що не потрібно було витрачати стільки грошей на такий дорогий подарунок, який не вписується в інтер’єр їхнього будинку.
Якщо чесно, мене це образило, але я зробила так, як просила моя дочка: я продала стільчик і віддала гроші їй, щоб вона купила те, що вважатиме за потрібне. Нещодавно, я дізналася, що вона купує якісь обноски за дуже високою ціною; коли я здивовано спитала, чому вона для доньки купує такі речі, які вже хтось носив до них. На що вона казала, що це фірмовий одяг. Не знаю, може , я чогось не розумію, але одне я знаю точно: вона за ці гроші може купити прості та нові речі, але вона хоче показати, що її дитина носить брендовий одяг.