У моєї мами є колега одна, яка працює з нею вже років двадцять. У них начебто досить близькі стосунки. Вона навіть до нас додому приходила неодноразово, і я з нею знайома. Коротше кажучи, їх спілкування вийшло далеко за межі офісу. Мама нещодавно розповіла, що тітка Іра висловила свою думку щодо того, що я з чоловіком живу окремо від мами. Ми орендуємо житло. Тітка Іра вважає еrоїзмом так чинити з дітьми. Мовляв, діти-це єдиний, найважливіший сенс життя. Каже: «Як можна спокійно жити в просторій двокімнатній квартирі, знаючи про те, що діти туляться по чужих кутках».
Вони з мамою на цьому грунті посва рилися, адже тітка Іра обізвала маму безліччю дуже неприємних слів. Мама навіть не знала, що вона так про неї думає, хоча можна було припустити, що у неї такий погляд на цю тему. У тітки Іри є дочка, якій майже сорок. Вона живе з мамою і навіть не планує переїжджати. Наскільки мені відомо, вона і гроші тягне зі своєї матері. Мені такий спосіб життя незрозумілий, я все життя прагнула до незалежності.
Ще в підлітковому віці думала, що як тільки знайду роботу, переїду жити окремо. І справа в не в тому, що мені з мамою некомфортно, просто завжди було бажання своїми силами спробувати стояти на ногах. Мені здається, що це природне бажання будь-якої дорослої дитини. Батьки-це добре. Батьківське тепле гніздечко завжди буде в серці, але хочеться придбати, створити своє. Нас з чоловіком все влаштовує. Я і своїм дітям буду обов’язково прищеплювати самостійність. Не буду я намагатися їх тримати біля себе.