Ми з Віктором разом прожили вісім років. Жили душа в душу. Потім Олексій, наш син, захворів. Ліkар порадив перебратися на деякий час на свіже повітря і природу, щоб зміцнити імунітет. А у мене, на щастя, мама в селі живе. Я зібрала речі, і ми поїхали. Чоловік залишився в місті, бо у нього робота, де він не може довго бути відсутнім. Спочатку все було в порядку, ми часто зідзвонювалися, майже кожен день. Я була в курсі всього, що відбувається в житті мого чоловіка.
Але потім він став рідше брати трубку, пояснюючи це завалом на роботі. Я спочатку вірила, тільки все це трохи затягнулося. Не може ж у нього бути постійно напружений графік протягом місяця? Я вирішила, що пора чоловіка відвідати. Про свій приїзд не стала попереджати. І ось я повертаю ключ і чую стогони з нашої квартири. Я, зрозуміло, відразу усвідомила в чому тут справа. Сина проводила до сусідки, щоб він не бачив того, що далі станеться. А далі було по класиці-сkандал.
Викинула чоловіка з коханкою з квартири в чому мати наро дила. Я була дуже сильно зла. Розплакалася тільки тоді, коли двері зачинилися після них. Ніколи не думала, що зіткнуся зі зрадою. Це стало досить важким ударом. Квартира була моя, тому ні на що в плані майна він претендувати не міг. Через пару днів приходив з квітами вибачатися. Тільки після всього, що він зробив, мені він був зовсім не потрібен.