Наша сім’я зі свекрухою практично не спілкується. Чоловік іноді відвідує свою матір, але завжди один. Чесно скажу, у нас з самого початку відносини якось не склалися. Думаю, ми просто занадто різні люди, світогляд несумісний. Але після одного випадку вона перестала до нас ходити взагалі. Для неї бити дітей – норма. Вона вважає це обов’язковим атрибутом виховання. Я ж вважаю, що фізичне насильство в будь-якій формі при вихованні неприпустимо. Потрібно побудувати з дитиною такі відносини, де дитина буде довіряти, поважати і слухатися. А не слухатися, бо боїться фізичної розправи. Я її не раз попереджала, щоб на мою дочку не сміла піднімати руку. Я тут випадково заходжу на кухню і бачу, як вона з усієї дурі замахується на трирічну дитину.
Зупинити не встигла, тільки змістити удар на плече. Дитина заплакала, у мене від злості з очей іскри посипалися. Я дитину відсунула собі за спину. – Василиса Іванівна, при всій моїй до вас повазі, я вас дуже серйозно попереджаю, якщо ви ще раз підіймите руку на мою дитину, я сама вас стукну. Ви мене зрозуміли? Свекруха стала вере щати і кричати: – Та як ти смієш мені погрожувати, а?! На її вереск прибіг мій чоловік: – Що за шум, а бійки немає? – Хто сказав, що бійки немає? – насупилася я. – Твоя мама знову підняла руку на Софію. – Бреше вона все! Наха бна бре хня! Намагається нас з тобою посва рити! Я б ніколи не підняла руку на внучку! Чоловік з сумнівом подивився на мене.
– Софія, покажи, як бабуся тобі зробила. Донька маленькою рученяткою шльопнула батька по нозі. – Софія, це мати тебе навчила так, так? Налаштувала дитину проти мене, сте рво! – верещала свекруха. Чесно скажу, у мене в цей момент щось клацнуло, я просто втратила контроль над своїми емоціями. Мало того, що дитину б’є, так ще й в моєму будинку, кричить і нахабно бреше. Я їй вліпила важкий ляпас. Вона на хвилину завмерла, приголомшено подивилася на мене, широко розплющивши очі. Потім підібгала губи, заявила, що більше до нас не прийде ніколи, і пішла. Чоловік осудливо на мене подивився: – Мені здається, що ти трохи перегнула. Ось мене теж в дитинстві вона лупила, але виріс же нормальним. Першим, що хотілося сказати це: “хто тобі сказав?”Але я стрималася. – Не дозволю нікому не мою дівчинку руку піднімати.