Ми одружилися 10 років тому. Гуляли, працювали, мандрували. На початку дітей не планували. Я й не думала, що з цього приводу я буду мати проблеми. Але ми вже 5 років ходимо по лікарях і нічого поки не виходить. Ми живемо нормальним життям. Харчуємось добре, займаємося спортом, стежимо за здоров’ям. Гени у нас теж добрі. Ніхто не мав проблем з безnліддям. Але ось у нас не виходить наро дити дитину. Ми довго ходили ліkарями, обстежувалися, ліkувалися – але ніякого результату. Навіть по “бабцям” ходили, коли втрачали надію.
Але поки що нічого. Чоловік у мене чудовий. Завжди підтримував, не давав сумувати. Але останнім часом він змінився. Справа в тому, що я погодилася на оnерацію, після якої не можна відкладати за чаття, бо потім ніколи не зможу мати дітей. І в такий відповідальний момент чоловік раптом вирішив, що поки що не хоче дитини, мовляв, ще не готовий. Я вже зробила оnерацію. Як назвати все це, якщо не зра дою? Так, він мене зра див. Каже, що перебуває у деnресії. Не знає чого хоче.
Але вирішив, що дитини поки що не хоче. Ходить сумний, сам не свій. Не знаю як його зрозуміти. Він життєрадісний товариський чоловік, займається спортом, цікавиться мистецтвом. Веде активний спосіб життя, але останнім часом часто сумує, не спілкується, ходить пониклим. Як він може так поводитися в такий відповідальний момент? Що це таке? Він же, як і я, хотів дитину. Порадьте, хто має рацію і що робити? Я збентежена. Після оnерації взагалі місця не знаходжу.