Поки всі дівчатка в 8 років грали з ляльками, одягалися в красиві яскраві сукні і вже тягнулися до косметики, Ірина грала з машинками, носила тільки комбінезони, не любила яскраві кольори і її навіть плутали з хлопчиками, але милий дівчачий голос її видавав, без нього вона реально б не відрізнялася від хлопчиків її років. Такою Ірина була, є, і, напевно, буде завжди. В універі ситуація була такая ж. Всі дівчата знаходили собі хлопців, фарбувалися і ходили по салонах краси, а Ірина все ще вела себе як якийсь холостяк років 30.
Потворою дівчина не була. Постійна фізична робота не давала їй набрати зайвого, а здорова їжа прямо з городу підтримувала чистоту і здоровий стан її шкіри, волосся і нігтів. І ось вона, будучи такою простачкою, знайшла собі відмінного хлопця, та ще вийшла за нього заміж – як це сталося, не знає ніхто. адже хлопець теж не промах – подтянутий, високий, з широкими плечима і з непоганою роботою в офісі. Ось тільки було в ньому щось, що дуже не подобалося родичам Ірини – він був дуже ледачим.
Точніше став таким, завдяки Ірині. А вся справа в тому, що як би він не старався, всю чоловічу, і не тільки, роботу в будинку виконувала Ірина. Раніше він ще був проти цього, мовляв, хто в домі чоловік врешті-решт, але тоді Ірина обра жалася, що він вважав її слабкою, і сама мовчки все робила: лампочку поміняє, залатає дірку на даху, а потім ще будинок вбере та сніданок приготує. Чоловікові це не дуже подобається, от тільки, що він з цим може вдіяти? Це ж закладено в дівчині з дитинства…