Нашого сина у першому класі перевели на онлайн навчання. Нам із чоловіком було дуже незручно, бо ми обоє працюємо, а з дитиною нема кого залишити. Адже треба простежити, щоб він до уроку підключився, потім пообідав і зробив домашнє завдання. Сам першокласник стільки неспроможен взяти він. Але тут на допомогу прийшла моя свекруха. Сказала, що працює вона тепер лише вечорами на півставки, тож може спокійно провести день із онуком. Питання було вирішено. Все йшло добре, ми з чоловіком накопичували гроші, бо майже виплатили іпотеку за другу квартиру.
Вирішили, що в першій своїй – житимемо, а другу здаватимемо в оренду, а потім вона перейде нашому синові. Останнім часом я помітила, що свекруха стала якась зла і незадоволена. Хоча син у нас спокійний і слухняний, з ним жодних проблем не мало виникати. Тим більше, я спеціально з вечора готувала смачні страви, щоб свекрусі було приємно. А потім вона все ж таки висловила своє невдоволення : -Ось я тут з вашою дитиною сиджу весь день, час витрачаю, а що натомість отримую? -Мамо, ми думали тобі навпаки приємно проводити час із онуком.
Тим більше, ти сама запропонувала допомогу, – відповів чоловік. -Будь-яка праця має винагороджуватися. Тож ви можете другу квартиру, яку майже сплатили моїй доньці віддати, а я так і продовжу з онуком сидіти. Ми знаємо з чоловіком, що його сестра зараз живе разом із мамою, тим більше у неї є чоловік та двоє дітей. У них своя сім’я, тому забезпечувати себе вони повинні самі, не маленькі люди. Але давати їм цілу квартиру за те, що мама пару годин сидить з нашою дитиною, тож тим більше скоро вони підуть до школи і свекрусі не потрібно буде, як вона висловилася «витрачати свій час», ми думаємо , це вже занадто. Тому відмовили їй та знайшли замість неї гарну нянечку.