Стефанія та Петро виростили ледарку. Оксана ніколи нічим удома не допомагала. Тільки лежала цілими днями. Росла гарна, але робити нічого не хотіла. Якось вона познайомилася з одним хлопцем, і незабаром вони вирішили одружитися. Тоді її батьки були схви льовані. Адже як вона піде жити до чоловіка, якщо нічого не вміє робити. Після весілля батьки дівчини щодня чекали, що доньку повернуть назад.
Тим часом кілька днів невістці нічого не говорили. На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: – Хто що робив? Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить. – А ти чим займалася? – Нічим. – Ну, хто ділом займався, сідайте за стіл, – каже господар, – а ти лежи далі. Оксана тоді почала розуміти, що до чого. Наступного дня вона сама пішла по воду.
Увечері свекор знову поставив те саме питання. – Тоді дайте їй води у глечику. Іде третій день. Свекруха пішла доїти корову, – Ой, невістка корову видоїла, – каже свекруха. – То дайте їй глечик молока, хай п’є. Побачила невістка, що треба робити більше. Почала більше часу проводити зі свекрухою. Допомагала їй у приготуванні, прибиралася вдома. Тоді вона вперше заробила свій обід. Іде Петро до свата подивитись, як його доньці там живеться. Прийшов, а донька працює у дворі. Сів , здивувався . Зрозумів , що віддав доньку у добрі руки .