Так вийшло, що відразу після інституту у мене з’явилася можливість поїхати на заробітки в Європу. Тоді ми з братом і мамою жили разом. Батько у нас пішов з життя кілька років тому. Мама вирішила, що присвятить себе нам з братом. Моя мама підтримала ідею про переїзд до Європи. Брат на той момент навчався ще в школі. Зв’язок з моїми рідними був рідкісним. Зі слів мами я дізнавалася, що брат привів в нашу квартиру дівчину. Мама говорила, що вони скоро одружаться, адже Марія вже чекала малюка. Мене не було вдома 8 років.
Тоді я зрозуміла, що дуже скучила за близькими і вирішила приїхати. Я приїхала несподівано, з подарунками. Двері мені відкрила незнайома дівчина. – Здрастуйте! Ви, напевно, Марія? Я сестра вашого чоловіка. А де мама? – радісно сказала я. Брат опустив очі в підлогу, зате його дружина Марія мені відповіла: – Ну, вона тепер живе в гуртожитку. Я дивилася на брата, але він мовчав, сором’язливо відводячи очі. Я не могла повірити, що вони так вчинили. Я поїхала до неї. Мама дуже схудла. Коли вона мене побачила, ледь не позбулася дару мови. Почала плакати і розповідати, як це сталося. Після того, як Марія наро дила, мамі довелося звільнитися, щоб сидіти з онуком, а Маша вважала за краще не витрачати свою молодість на пелюшки.
А коли малюкові виповнилося 5 років, то невістка заявила, що їм тісно в двокімнатній квартирі. Потім мама розповіла, що вони онука все одно їй приводять, дуже рідко він ночує вдома. Я вирішила, що свою частку в квартирі, я продам, нехай сама тепер поживе в гуртожитку. Брат з його дружиною не очікували від мене такого. Я не стала продавати частку, ми домовилися, що я залишаю їм квартиру, а натомість вони пишуть відмову від сина. Вони з радістю погодилися. Іванко і моя мама полетіли зі мною, в нове життя.