Син мій нещодавно одружився вдруге. Із першою дружиною він прожив близько дев’яти років. Вона подарувала йому чудового сина. Чому вони розлу чилися, я не знаю досі, ні син, ні колишня невістка про це говорити не хочуть. Можливо, що це через матір Нікі, вона з ними жила. Але я будувати гіпотези не берусь. Загалом ця справа вже у минулому. Син із невісткою не спілкується зовсім і до сина уваги не виявляє, на жаль. Я думаю, що це його дружина налаштовує проти дитини.
А ось у мене з Нікою та онуком дуже теплі стосунки. Відмовлятися від онука через суперечки сина з першою дружиною я не збиралася. Ми з Нікою підтримуємо зв’язок, я часто відвідую Єгора і забираю до себе гуляти. Нещодавно мати Нікі захво ріла, потрібно було поїхати в інше місто на обстеження. Їй не було з ким залишити дитину, і вона попросила мене про ласку. Я, ясна річ, погодилася. Тільки нова дружина Петра влаштувала мені вдома сцену.
Вони разом зі мною у моїй квартирі живуть. Вимагала більше не наводити хлопчика додому, погрожуючи настроїти Петра проти мене. Мовляв, якщо не перестану, вони з’їдуть на житло, що знімається. А син мовчить, у всьому слухається Каріну. Боже, як я могла виховати такого безхребетного мужика? Відмовлятися від онука і без вагомих причин псувати стосунки з Нікою на хочу. Але з іншого боку залишатися однією і втрачати сина також не дуже. Дурень він, але свій. Що робити?