Моя мати пройшла через багато чого, коли ми виросли. Вона не лише одна виховувала трьох дітей. Ми ще були ще й дуже неслухняними. Ми жили в селі, де немає такого поняття, щоби самотня жінка виховувала своїх дітей. Якщо в тебе немає рідних, натомість є друзі, сусіди, які не залишать тебе у б іді. Саме вони й займалися моїм вихованням. Моя тітка Лера, яка жила з нами по сусідству, була люта, коли я вперше взяла сиrарету і заkурила на сходовій клітці. Вона лая ла мене і попереджала про шkкоду kуріння, але це не раз.
Коли мені було дванадцять років, я вирішила взяти мамині туфлі та вдягнути їх до школи. Біля входу до школи мене розгорнули. То була сусідка з першого поверху. Навіть уперше, коли я напилася, саме сусіди, а не батьки, відвезли мене додому. Я завжди отримувала від них. І був час, коли я викидала пакети з водою з балкону. І навіть спускала кошенят у підвал. Моя мати не турбувалася про те, що я роблю, коли вона була не вдома і не переживала зовсім.
Я завжди була в безпеці та ситі, завдяки нашим сусідам. У столиці ж нікому не діло ні до дітей, ні до дорослих. Людей не хвилює ні ваш вік, ні рід занять. Нещодавно діти моїх сусідів курили у ліфті. Я зрозуміла, що робити їм зауваження безглуздо, тому що їхні батьки, навпаки, зроблять так, щоб я ще незручно себе відчула. Якщо ви лаятимете чужу дитину, то потім не зможете вийти сухою з води. А у вас у дитинстві були добрі та дбайливі сусіди?