Ще з дитинства брат був сором’язливим хлопчиком. З віком у нього нічого не змінилося. У школі у брата не було друзів, хоча він непоганий хлопець. Вся ця історія тривала ще й в університеті. Через свою сором’язливість брат не міг навіть спілкуватися з дівчатами. У нього спеціалізація була такою, що в групі вчилися тільки хлопці. Дівчина, яка йому подобалася, через його нерішучість почала зустрічатися з іншим. Якщо в особистому житті брату не щастило, то з кар’єрою у нього все було відмінно.
Після університету він знайшов хорошу роботу, купив собі квартиру і машину, допомагав родичами. Роки йшли, а він так і не зустрів гідну дівчину. Я намагалася познайомити його зі своїми подругами, але безглуздо. Дівчата в один голос твердили, що хлопець він симпатичний, але з ним нема про що розмовляти. Які дівчата пішли-всі люблять брутальних. Поки брат соромився спілкуватися з протилежною статтю, одна спритна жінка зуміла завоювати його. Брат був шалено щасливий, адже вперше з ним заговорила жінка.
По-моєму, було б краще далі шукати підходящу дівчину, ніж зустрічатися з такою. Нова подружка працює касиркою, від минулого шлюбу у неї залишилося троє дітей, у неї немає ні освіти, ні власного житла. Я зрозуміла, чому вона вибрала брата. Коли брат познайомив подругу з батьками, мама мало не зомліла, а вже через годину попросила гостю вийти з дому. Брата աкода. Стільки років він шукав свою любов, і коли йому здалося, що знайшов – дівчина виявилася нікчемною. Слухатися батьків він не хоче-любов сліпа. Сподіваюся, скоро він зрозуміє, з ким має справу – і піде від неї.