Я ніяк не могла натішитися дочкою, вона в мене просто розумниця, навчається на перекладачку, має успіхи, вже працює в нашій компанії за професією. Ми купили для неї квартиру в хорошому районі, вона сама нагромадила на машину і купила її, ми були просто щасливі. Ми були так раді, коли дізналися, що вона почала зустрічатися зі своїм колегою по роботі, який теж із забезпеченої сім’ї. У них все було дуже серйозно, разом вони вирушили в подорож за кордон, планували вже весілля.
Батьки його були нашими партнерами і мій чоловік, думав, віддати частину бізнесу доньці, щоб у неї був такий посаг, адже наречений дуже завидний. Після того, як дочка приїхала з-за кордону після відпочинку, ми думали, що все наближається до весілля, але дочка сказала, що весілля просто не буде, оскільки вони не подходять один одному. Ми не могли прийняти той факт, що моя дочка покинула свого нареченого через хлопця, який приїхав до міста з глухого села.
Вона ні в яку не погоджується розлу чатися з ним і помиритися зі своїм нареченим, каже, що він її любов і доля, я дала їй зрозуміти, що ми з батьком не приймемо такий нерівний шлюб, вона повинна його просто забути. Дочка не хоче кидати його, а ми бої мося, що цей хлопець просто скористається нашою дочкою і хоче стати її чоловіком тільки з корисливих спонукань. Начебто у них вже все серйозно, готуються до весілля, а ми з чоловіком навіть знайомитися з ним не хочемо.