У мого чоловіка є жадібна сестра, її звуть Настя. Поки чоловік не одружився на мені, то йому доводилося витрачати купу грошей на сестру. То їй гроші на сукні потрібно або на таксі, або з подружками погуляти збиралася. Мій чоловік її повністю містив. Коли у чоловіка з’явилася я, як дружина, то гори подарунків для Насті скоротилися. Може тому Настя мене так недолюблює. Перший рік ми з чоловіком облаштовували нашу квартиру, робили ремонт, купували меблі. З другого року спільного життя ми вирішили, що потрібно заво дити дитину. І саме в цей момент Настя повідомляє, що вагітна і виходити заміж. Після весілля сестри чоловіка я дізналася, що ваrітна.
Так вийшло, що ми з Настею народили практично в один день. Ми хрестили наших дітей. Вона з чоловіком стали хрещеними батьками нашого сина, а ми – хрещеними батьками її дочки. Все було б добре, тільки от Настя знову вирішила, що мій чоловік зобов’язаний її забезпечувати, точніше, дитину. Так як ми були хрещеними батьками, то часто для доньки Насті купували різні іграшки. Але з віком і запити ставали більше, а подарунки дорожче. При чому прикро було за те, що ми для дитини Насті все купуємо. А от коли вона до нас у гості приходить, то навіть маленької шоколадкою нашого сина не пригощає.
Останньою краплею мого терпіння став Новий рік. Ми його відзначали всією родиною. Ми з чоловіком подарували доньці Насті великий набір для салону краси. Дівчинка була в захваті. Ми далі сидимо і ніхто, ні Настя, ні свекруха нічого не говорять про нашого сина. Мій чоловік вже не витримав і запитав, чи є подарунок для дитини. Тоді Настя притягли з кухні 5 цукерок. А свекруха стала ритися у себе в шафі і знайшла дещо як якийсь блокнот з ручкою – не найкращий подарунок для 4-х річної дитини. Після цього я ні свекруху, ні Настю бачити поряд з собою і моїм сином не хочу. Ми підтримуємо зв’язок тільки по телефону, бачитися з ними немає бажання.