Колись давно, мій чоловік був закоханий у мене, ми знали один одного з дитинства, але ми ніколи в житті не спілкувалися як пара, я ніколи не подавала йому надій. Коли ми виросли, відучилися, Максим все ж таки не охолонув до мене, постійно показував свої почуття, поводився галантно по відношенню до мене, був вірний. Я була настільки зворушена його увагою, що сама не зрозуміла, як закохалася в нього.
Я відповіла на його почуття взаємністю, і Максим одразу ж подав заяву до РАГСу, ми відзначили у вузькому колі, тільки розписалися та поїхали на відпочинок. Коли ми повернулися назад, чоловік сказав мені, що в нього є прохання до мене, справа в тому, що я мала грати його подругу, тому що його родички не прийняли б того факту, що Максим одразу пішов реєструвати свій шлюб. Я не могла зрозуміти в чому причина, що він просить у мене таку дивну річ, але сперечатися з ним я не стала.
Минали місяці, а я також грала роль його подруги, але розуміла, що тут щось не те, адже свекруха моя, мене не любила і відкрито це показувала. Сестра чоловіка взагалі мені говорила, що я не варта його брата. Я все це терпіла, приховувала наш шлюбний зв’язок, а все тому, що мій чоловік хотів цього. Коли настав час, я запитала , чи довго це триватиме, на що мій чоловік сказав, що його батьки проти нашого шлюбу. Я дивилася на нього з широко розплющеними очима і не могла повірити, що він просто так відразу відмовиться від людини, яку любив усе життя; я більше не знаю, що робити…