Так вийшло, що, коли моя наречена виходила за мене заміж, то вона вже була ваrітна, але не від мене. Я це знав і розумів на що йду. Я дуже люблю свою дружину, тому був готовий прийняти її дитину. Ще тоді моя мама почала підливати масло у вогонь, сказала, що дружина за мене виходить заміж тільки щоб не залишитися одній з дитиною, а не тому, що любить мене. Але я не вірив мамі, може їй образливо, що онук для неї буде не рідний. Після народження хлопчика минуло три роки. Його біологічний батько так і не з’являвся, а я не став питати у дружини що-небудь про нього.
Ми жили добре, любили один одного і завжди підтримували. А потім я почав просити дружину наро дити ще одну дитину. Але вона постійно відмовлялася, говорила, що не зможе зараз наро дити, зараз не найкращий час. Говорила, що вона поки не готова. Я став терпляче чекати. А нещодавно з’явився її колишній-справжній батько дитини. Виявляється, весь цей час він був закордоном і не знав про існування свого сина, дружина тоді йому нічого не розповіла. Він попросив бачитися зі своїм сином, я цьому перешкоджати не мав права.
Колишній моєї дружини виявився нормальним хлопцем, він багато працював, пристойно заробляв. Приїжджав до свого сина на шикарній машині. Став давати гроші в якості аліментів, хоча ми не потребували. А нещодавно я прийшов додому раніше дружини. Я помітив, що на полиці лежить її обручка. Коли дружина повернулася додому, то одягла його — як ні в чому не бувало. Мене це насторожило. Але дружина зробила вигляд, що нічого дивного не сталося. Я думаю, що вона хоче відновити свої відносини з колишнім.