Якось мене запросила подруга відзначити разом Новий рік. Я тоді тільки вийшла заміж, і дитини у мене не було. Думала я тоді тільки про кар’єру. А Аня наро дила дочку і сиділа в декреті. Вона запросила мене на кухню і дала в руки ніж і овочі. – Ти ріж салат, а я м’ясом займуся. Я тоді відчула невелике роздратування. Чому я повинна готувати після роботи, коли вона весь день вдома була? Я зрозуміла несправедливість мого негативу тільки тоді, коли у мене з’явилися свої діти. Діти-це цілодобова, дуже виснажлива праця. Вони вимагають дуже багато сил, уваги, терпіння, внутрішніх ресурсів. Чоловіки часто не розуміють, як багато працюють їхні дружини, залишаючись з дітьми.
Доводиться постійно стежити за дитиною, щоб вона якось собі не нашкодила, мити, годувати, укладати, готувати, терпіти капризи і істерики. З такою каторгою не зрівняється жодна робота. Я працюю в компанії, ніколи там не втомлювалася так, як втомлювалася в декреті. На щастя, чоловік у мене люблячий і розуміючий, завжди мені допомагає і підтримує. Але я зустрічала жінок, чию працю абсолютно не цінували, яких не поважали. Вважаю, що жодна жінка не пови нна залишатися в таких відносинах. Нещодавно в магазині стала свідком однієї сцени. Чоловік каже ваrітній жінці: “Ти вчора весь кавун з’їла? Мені не залишила. Я його купую взагалі-то на свої гроші! Як же ти мені набридла!» Я тоді завмерла від здивована.
Як таке можна говорити жінці, яка виношує твою дитину? У ліkарні зі мною під час ваrітності на збереженні лежала одна дівчина. Вона і її чоловік працювали в банку, приблизно однаково заробляли, але вона була зобов’язана ще тягнути на собі все господарство. Коли її залишили в ліkарні, щоб уникнути усkладнень. Чоловік вважав, що вона прикидається і кожен день просив її скоріше повернутися додому. Чоловік тридцяти років мало свідомість не втрачав з голоду і не знав, де знаходяться його шкарпетки. Мені здається, що це ганьба! Вона постійно просилася додому, але лікар зрозумів, що відпочивати вона вдома не буде, а знову візьметься за справи, і залишив її в ліkарні.