У моєї мами є одна близька подруга Василіса. Вони товаришують із часів університету і досі підтримують зв’язок. Вчора вона зателефонувала мамі і почала слізно розповідати: – Дочка вирішила мене відправити в будинок для людей похилого віку ! Ти уявляєш? І це після всього, що я зробила для неї! Я їй присвятила своє життя. Я заради неї відмовилася від особистого щастя, а тепер вона хоче мене позбутися. Дочка вже заплатила за три місяці перебування там, питання було вирішено. Моя мама підтримала подругу і почала лая ти невдячну дочку.
Вона радила, щоб Василіса Іванівна чинила опір. Але ситуація не така однозначна, як може здатися на перший погляд. Торік Василіса Іванівна дуже серйозно захво ріла. Дочка була змушена кинути дитину на чоловіка та переїхати до матері в інше місто. Марія виходила мати, і вона вже з усім сама впорається, але не поспішає відпускати доньку. А її чоловік втомився один ростити дитину без дружини. Добре, що він вірний і терплячий, інший чоловік давно пішов , адже рік – це чималий термін. Запросити маму жити з ними вона не може.
Чоловік буде проти, до того ж, квартира у них дуже тісна. Грошей на цілодобову постійну доглядальницю немає, а мати жити одна не хоче. Що робити у такій ситуації? Дочка вирішила сплатити перебування в пансіонаті для людей похилого віку. Це не державна установа, а добрий заклад. Літні люди там отримують хорошу медичну допомогу та увагу. Василіса Іванівна категорично проти проживати останні роки свого життя поза домом. Я розумію її дочку, Марія опинилася у важкій ситуації. Не може вона зруйнувати своє життя, щоб задовольнити мамині примхи?