Скоро, буквально через місяць інший, я закінчу школу і вступатиму до університету. Сім’я в мене досить багата. Батько має свій, солідний бізнес. Наше прізвище знають усі в місті. З одного боку це добре. Але з іншого боку, поrано. Не можу знайти собі дівчину, яку б я цікавив сам, а не гроші мого батька. А їх у батька більш ніж достатньо. І хоча я ніколи і ні чого не потребував, батько мені не давав задирати носа. З дитинства він мене вчив з повагою ставитися до людей, не зважати на те, який у них достаток. Казав, що все, що я маю з речей, придбано на його гроші, а сам я поки що нічого не досяг.
Я не вважаю себе будь-ким особливим, добре розумію, що всім зобов’язаний батькові. Хочу сам досягти такого ж успіху, як мій батько. А для цього мені потрібно вперто вчитися. З дівчатами у мене нічого не виходило. Ні, щодо цілуватися і потискатися, цього вистачало. Усі мої однокласниці прагнули зблизитися зі мною. Але вже через пару зустрічей мені ставало ясно, що їх цікавлять лише гроші та мої подарунки. А сам, як особистість, я був для них нецікавий. Тому ми швидко розлу чалися. Лише одного разу я зустрів дівчину, якій мій фінансовий стан був невідомий і нецікавий.
Ми з нею познайомилися на сайті знайомств. Але коли зустрілися очно, вона мене неприємно աокувала (K/K). Абсолютно недоглянута особистість. Так, щоб жити, їй доводилося працювати офіціанткою у кафе. Але ж це не привід, щоб не мити волосся. Вона мала дуже гарне почуття гумору. І вона була начитана. З нею було цікаво розмовляти. Ми довго гуляли парком і просто розмовляли. Але перше, негативне враження все ж таки пересилило, і ця зустріч стала першою та останньою. Я вирішив, що питання з дівчатами треба відкласти на майбутнє, і зосередитись на навчанні.