Сусід постійно залишав своє сміття поруч з моїми дверима, а коли мої нерви здали, я вирішила провчити його як слід

Мій сусід мені вже, культурно висловлюючись, набрид. Справа в тому, що він настільки ледачий, що залишає сміття в під’їзді, поруч з дверима. Іноді пакет смердить так, що в носі боляче стає, та й залишати таке в місцях, де люди проходять, а інші поруч живуть – не найрозумніший вчинок. З цим сусідом я не бачилася, а прийти до нього в гості не дуже хочу. І ось одного разу, коли я з роботи йшла додому, ми зустрілися біля сходового майданчика, де він, як завжди, залишив сміття і вже хотів було додому зайти, але я зупинила його і сказала:

– Вибачте, що турбую, але не могли б ви викинути сміття? Воно так сильно смердить, та ви ще й поставили його прямо поруч з моїми дверима. (E/V) – Сміття не смердить, не перебільшуйте, і людям проходити воно не заважає. Викину, коли вийду на вулицю, – сказав він і хотів зачинити двері перед моїм носом, але я знову заговорила. – Ну, це ви так думаєте. Наприклад, мені воно дуже навіть заважає, і пройти заважає, і запах заважає, і факт його наявності на моєму майданчику. Після цих слів він остаточно розлютився і переключився на “ти”, чого і слід було очікувати.

– Слухай, чого ти докопалася, а? Іди додому, і не заважай під ногами – сказав він, після чого зачинив дверима. Сказати, що я була зла, це нічого не сказати. І тоді у мене з’явився геніальний план. Я поговорила з моєю іншою сусідкою, подругою моєї мами, і ми домовилися все наше сміття збирати поруч з квартирою цього нахаби. Так ми і вчинили. Грубити старій жінці він вже не став і тихо почав викидати сміття, нарешті.

Leave a Comment