З першого курсу ми з Аліком стали зустрічатися. Аліком я його називала, а для сім’ї він був Олександром. Сім’я у нього була багата, він був єдиною дитиною, але не розпещеним. Ріс таким же підлітком, як і ми і сильно не відрізнявся від нас усіх, тільки лише одяг дорогих марок його видавав відразу. Наші відносини були прекрасними. Ми разом гуляли після універу, він проводжав мене додому, після ми весь вечір розмовляли по телефону і разом готувалися до занять, а вночі листувалися смс повідомленнями.
Ну, думаю, у багатьох так бувало. Коли Аліку повинно було виповнитися 18, то його батьки організували величезну вечірку в шикарному ресторані. Мало не всі студенти були на ній. І в самий розпал гулянки приїхали його батьки, щоб переконатися, що все нормально проходить. Один з наших друзів підняв келих за Аліка і сказав тост: « Ну тобі вже 18, можеш і одружитися вже» і подивився на нас. У цей момент пролунав голос його мами: «Олександр одружиться на тій, яка народить йому здорового спадкоємця!» Ми всі сміялися і забули жарт.
Але у мене залишився якийсь осад. Я гумору там не вловила ніякого. Коли запитала його на наступний день, що мала на увазі його мати, то він сказав, те ж саме. Що він одружиться тільки після народження дитини. Адже у них пристойна сім’я і величезний стан, і що вони повинні переконатися, що потомство буде здоровим і дружина повинна бути без дефектів. Мені стало так гидко, коли я раптом уявила себе з пузом, та й без кільця на пальці, то ниточка у мене обірвалася. Я з ним розлучилася. І не шкодую, адже я для нього не інкубатор якийсь.