Я не хотіла тиснути на неї, думала, якщо захоче, то сама розповість все. І ось, вона розповіла, що у її чоловіка є син від минулого шлюбу, і він приділяє йому багато уваги. Я якось не розумію, чому вона так переживає з цього приводу, адже він підтримує зв’язок тільки лише з дитиною, а не з його матір’ю. Вона каже, що чоловік її не звертає уваги на неї, приходить додому зі своїм сином і просить, щоб я приготувала його улюблену страву.
Каже, що розуміє, що синові потрібен батько, але він хоча б повинен говорити, коли його приводить, і не приводити його так часто додому. Він може відводити його в кафе, на каруселі, але необов’язково щодня приводити додому. Подрузі вже здається, що його син живе з ними. Вона спробувала поговорити з ним, сказати, що їй не подобається все те, що зараз відбувається, що він може бачитися зі своєю дитиною, але не потрібно привозити його кожен день. Чоловік же сказав, що не збирається кидати сина, аби вона була задоволена.
Я не можу дати їй пораду в такому випадку, адже, коли вона виходила за нього заміж, то знала, що у нього є дитина від попереднього шлюбу. Вона повинна була або прийняти його сина, або відмовитися від пропозиції. Кожен робить вибір самостійно, якщо вона не була впевнена в тому, що зможе прийняти його і його дитину, то не потрібно було вступати у відносини. У цій ситуації не було сенсу когось звинувачувати: і я не наважилася сказати, що вона неправа, і якщо вона не приймає його сина, то краще розлучитися з ним. Не знаю, як вона вчинить, але знаю точно, що цей шлюб ніколи не буде міцним.