Мій чоловік має рідну сестру, яка за все своє життя ніде не працювала, завжди покладаючись на забезпечення з боку чоловіків. Виглядала вона досить красиво, але протягом останніх півроку з особистим життям не складалося. Якось вона вигукнула, що нарешті спіймала: не одружений, заможний і любить її. Раптом ми отримали дзвінок від свекрухи : вона запрошувала нас на «серйозну розмову». Жила вона у чотирикімнатній квартирі, у неї ще була однокімнатна. Так ось, вона запропонувала нам переїхати до її великої квартири, а нашу здавати. І дітям буде більше місця , і грошей додатись. Вона житиме в однокімнатній. Ми були աоковані.
Пояснила вона своє рішення тим, що дочка знайшла своє щастя, а їй складно платити за таку велику квартиру квартплату. Ми погодилися: перевезли речі, нашу здали та взяли великий кредит для ремонту. Робота просувалася швидко. Все було дуже гарно. І ось коли до закінчення ремонту залишилися лічені дні , а до кінця оплати кредиту 2 роки, з’явилася золовка з двома валізами і оголосила, що вона тут прописана. Насправді квартиру мати переписала на неї. За її словами, ми мали розділити квартиру: 2 кімнати нам, 2 їй. – Комуналка з вас : ви ж свою здаєте, а з їжею визначимося. Ми були աоковані.
З обранцем у неї нічого не вийшло, вони занадто різні, ось вона і повернулася. І тут мене понесло: а з ремонтом та кредитом як визначимося? На що отримала відповідь: хіба я вас просила? Зробили-дякую. Сестра чоловіка поводилася як господиня квартири. Ми не витримали і повернулися до своєї квартири, оплачували кредит, який було взято під нашу нерухомість. А сестра чоловіка шукає своє щастя у відремонтованій за наш рахунок квартирі. Від свекрухи не було новин довгий час, але коли з’явилася, почала виправдовуватися, що вона повинна допомагати дочці. Зараз зі свекрухою та золовкою ми майже не спілкуємося. Це був досить дорогий, але добрий життєвий урок.