Коли мені було 18, я зустрічалася із найкрасивішим хлопцем нашого району. Він обіцяв мені, що я буду найщасливішою на світі, а виявилося – це обіцянка в силі до того, поки я не заваrітніла. Спочатку він твердо вирішив, що до народження дитини ми розпишемося та знайдемо собі квартиру, де всім буде достатньо місця. Почали ми планувати подальші дії, список необхідних речей для дитини. І як наближався день пологів, так і він віддалявся від мене. А за два місяці до полоrів поїхав і сказав, що не готовий до батьківства та сімейного життя.
Виїхав він на заробітки за кордон і не з’являвся. Мені довелося повернутися до свого батьківського будинку. Мої батьки були не в захваті від цього, але коли наро дилася моя Лера, то вона все змінила. Вони душі не чули у онучці. І коли мені через рік запропонували хорошу роботу з перспективною на підвищення і навіть у зростанні заробітної плати, то мама одразу ж сказала, що їй лише 50 і вона впорається з вихованням Лери. Я сміливо погодилася, але робота була нелегка. Дуже відповідальна посада – і мені часто доводилося залишатися понаднормово, щоб завершити у терміни всі фінансові звіти.
Я до ладу не бачилася з дочкою, і навіть у вихідні мене викликали на роботу, а якщо ні, то дзвінками не давали спокою. Я вирішила на 2 тижні взяти відпустку, щоб провести її наодинці з дочкою, адже я сумую за нею і хочу, щоб вона теж зранку до вечора мала можливість побути зі мною. Але батьки влаштували мені такий сkандал. Мама навіть істериkу закотила, що я не зможу встежити за нею нормально. Що я не знаю її режиму, до якого вона привчена. А тато сказав, що не пустить Леру зі мною на літак, адже вона поки що маленька. Сказали мені, що можу їхати куди хочу, але без дитини.